image-description image-description image-description image-description image-description image-description image-description
СОВА
СОВА
СОВА

Багато хто вважає сов дуже мудрими, таємничими та цікавими птахами. Що ж, оскільки я совеня, то спробую нікого не розчарувати! А щоб краще познайомитися, поділюся з вами деякими совиними секретами. Впевнений, що це буде дуже цікаво! Та почнемо із запитання. Скажіть, яку частину пернатого населення Землі становлять сови, якщо їх приблизно 200 видів, а кількість видів усіх птахів — трохи перевищує 10,5 тисяч? Правильно, майже 2%! Це не так мало, як може здатися на перший погляд, але й не так багато, як ви думаєте. Саме тому всі сови знаходяться під охороною та занесені в Червону книгу! Шкода, що орнімегалонікси до цього часу не дожили...
Лише якихось 7-10 тисяч років відділяють нас від цієї найпершої сови! Вона дуже швидко бігала на своїх сильних ногах, а ось літати не могла. Хіба ж полетиш, якщо крильця у тебе недорозвинені, а сама ти розміром із вгодованого другокласника? Хочу зазначити, що орнімегалонікс мав зріст до 120 см і вагу 30 кг.
Євразійський пугач, який зараз по праву вважається найбільшим представником совиних, не росте вище за 75-80 см і важить близько п'яти кілограмів. Зате розмах крил у нього цілих 190 см! Оце краса! Щоби пугач не видався вам дещо дрібним через порівняння з викопною совою, порахуйте: у скільки разів він більший за перуанську карликову сову, якщо її вага 30 г, а зріст 15 см? Оце й справді дрібнота! Горобці, напевно, крупніші бувають.
Ну, а якщо древній орнімегалонікс мешкав тільки на Кубі, то сучасних сов можна зустріти де завгодно! І там, де дуже спекотно, і де нестерпно холодно; серед незайманої природи й у галасливих містах. Хіба що в Антарктиді нас немає, та ще на кількох островах. У виборі місця для гнізда сови теж невибагливі — деякі навіть селяться в норах, разом із луговими собачками! До речі, знаєте чому в тундрі гуси та білі куріпки гніздяться неподалік від свого ворога — полярної сови?
Річ у тім, що ми ніколи не полюємо поруч зі своїм житлом! До того ж, песці побоюються сов і вважають за краще обходити нас стороною. А значить сусіди тітоньки Сови можуть не бояться чотирилапого хижака! Не знали про це? Я вам ще й не таке розповім!
Люди завжди називали сову «царицею ночі». Вважалося, що сонячне світло засліплює її, і тому вона стала нічним хижаком. Дійсно, наш зір пристосований для вечірнього освітлення набагато краще, ніж у вас, людей. Але, насправді, сови добре бачать у будь-який час доби. Інакше як би жилося представникам совиних у тих місцях, де ніч і день тривають по півроку?! Отож бо! А от у сутінках ми вилітаємо на промисел через те, що саме надвечір виходить зі своїх сховищ наша здобич — кролики, їжаки, дрібні гризуни, землерийки тощо. До речі, якщо нічне полювання виявиться для нас невдалим, то воно триватиме й після світанку.
Можу розкрити ще один секрет, але тепер уже про наш слух. Запам'ятайте: сова не видивляється, а ви-слу-хо-ву-є свою жертву, адже в цілковитій темряві від наших очей ніякої користі! І якщо наполохане пацюченя сидітиме зовсім нерухомо та беззвучно, то навряд чи його зможе помітити навіть найгострозоріша з нас. Але варто йому хоч злегка поворушити хвостиком — пиши пропало! Сова не тільки почує цей звук, але й визначить, з точністю до сантиметра, де знаходиться звірятко. А все тому, що ми — єдині птахи, які мають зовнішні вуха! Вони в 4 рази чутливіші за котячі, і в 50 — за людські. Все пір'я на голові, точніше, на «лицьовому диску», росте так, щоб посилювати навіть найслабший звук, направляючи його до вух. З какофонії всього навколишнього світу ми здатні виділити саме те, що має для нас значення — шерех або писк здобичі, перекличку совенят. Можна сказати, що відбувається «фільтрація» звуків!
У сов ще багато секретів, якими я хотів би поділитися. Це й дивна будова наших очей, і неймовірна здатність крутити головою, і майстерність безшумного містичного польоту... Але це вже іншим разом. Розумієте, я — совеня-поршок. У мене ще навіть не всі пір'їнки виросли, от я далеко від гнізда й не відлітаю. Навіть якщо не зможу повернутися додому, то батьки все одно мене знайдуть і прогодують, поки я зовсім не стану на крило. А о-о-онде стежинкою йде людина, і боюся, що вона мене побачить, вирішить, що я в біді, та почне рятувати — додому до себе потягне. Тож хочу встигнути відкрити вам найважливіший для мене секрет: у птахів діти не губляться! НІКОЛИ! І якщо ви десь натрапите на пташенятко, будьте мудрими — не чіпайте його руками, не забирайте з рідного лісу в чуже та небезпечне для нього місто. Пам'ятайте, що птах, вирощений людьми, ніколи не зможе повернутися в рідну стихію.

СОВА

Слушні поради для тих, хто вирішив завести вдома сову

 


Людину завжди вабить усе таємниче та зворушливе. Сова, точніше, совеня — два в одному. Воно неймовірно миле, а таємничості в ньому — хоч відбавляй! Але, перш, ніж обзавестися крилатим вихованцем, давайте подивимось і на «темний бік Місяця»:
— сова вимагає дуже великого простору для утримання та паскудить там, де їй заманеться;
— бурхлива нічна активність вихованця порадує членів вашої родини лише в тому разі, якщо всі вони теж «сови»;
— «цариця ночі» щорічно линяє, а зчищаючи із себе бруд, пух і пір'я — скачує все це в грудочки, які потім валяються по всій квартирі;
— цей хижак воліє харчуватися милими, беззахисними мишенятами, курчатами, перепілками;
— сова їсть дуже неохайно, розриваючи здобич на шматки, розбризкуючи кров і нутрощі на різні боки, що не тільки моторошно на вигляд, але й добряче тхне;
— всі зазначені «радощі» супроводжуватимуть вас упродовж 30-50 років.
До речі, не чекайте від «мудрої» сови великого розуму — серед пернатих вона далеко не чемпіон з кмітливості.
Якщо це вас не лякає, а навпаки, тоді — вирушаймо в розплідник, вибирати пташку. У будь-якому іншому місці ви можете отримати хвору, заражену гельмінтами чи нежиттєздатну особину, до того ж здобуту браконьєрським способом. Останнє — протизаконно!
«Правильна» сова повинна бути окільцьованою. Перевірте, щоб номер на кільці неодмінно збігався з номером у «паспорті» птаха. Кого б вам не запропонували — вухату чи болотну сову, сіру сову чи сичика — беріть совенятко, ще покрите пухом. Воно швидше звикне до неволі, стане зовсім ручним і вважатиме вас своєю сім'єю.
Прямо з розплідника вирушаємо до ветеринара. Він має обстежити сову, зробити аналізи та рентген. Попросіть його докладно пояснити вам у яких випадках необхідно терміново з'явитися на прийом до лікарні.
Щоби психологічно не травмувати птаха, до лікаря та додому перевозьте його в глухій картонній коробці, з невеликими отворами для повітря. Не забудьте постелити всередину «переноски» м'яку пелюшку.
Найоптимальніше місце для утримання сови — звичайна кімната або великий вольєр (для дрібних видів). У клітці птах неодмінно покалічить себе! Якщо на деякий час таки необхідно обмежити свободу вихованця — помістіть його в клітку з дерев'яними прутами та решітчастим фальшдном. Решітка захистить лапки сови від посліду, який може стати причиною появи виразок або почервоніння на стопах.
Як же правильно підготувати кімнату, щоб убезпечити сову та зробити її проживання у вашій квартирі максимально комфортним? Кілька порад допоможуть вам впоратися з цією важливою справою.
1. Приберіть усі предмети, що можуть перекинутися чи порватися, а також ті, які важко помити чи випрати.
2. Закрийте дзеркала непрозорою тканиною, а вікна — щільними шторами, щоб сова не загинула, спробувавши пролетіти крізь скло.
3. Відмовтеся від тюлевих завісок! Тюль — це пастка для сови!
4. Поставте в приміщенні кілька пеньків різної висоти, міцно прикріпіть до стін «присади», що імітують гілки дерев. Оберніть їх м'якою, але щільною тканиною чи штучною травою. На підлогу під «присадами» покладіть клейонку або лінолеум.
5. Звільніть кімнату від усього, що може завадити сові під час польотів;
6. Обладнайте місце для пиття та купання, враховуючи, що сова дуже бризкається, приймаючи ванну. Для «купальні-поїлки» підійде широкий, але не дуже глибокий таз.
Коли ви привезете совенятко додому, не витягуйте та не витрушуйте його з коробки. Просто поставте її на підлогу та відкрийте — пташеня саме вийде назовні тоді, коли вирішить, що в новому будинку йому нічого не загрожує. Через деякий час спробуйте погодувати його, пропонуючи їжу з руки — так малюк почне звикати до вас. Щоб він зміг знайти поїлку — похлюпайте в ній рукою. Але постарайтеся не робити різких рухів і не беріть пташеня руками, тим паче за крила. Розмовляйте з совенятком тихо та заспокійливо.
Деякі сови люблять поласувати рибою, деякі — комахами, але частіше за все «одомашнюють» тих сов, які харчуються дрібними гризунами, плазунами та пташенятами. Тому, перш ніж купити сову, вам необхідно придбати містку морозильну камеру — без неї ви ніяк не зможете забезпечити хижакові безперебійну поставку «дичини». Живучи на свободі, холодної пори року, сови теж роблять запаси полівок у дуплах дерев. Тому чергуючи «свіжину» із «заморозкою» ви цілком зможете надати вашому вихованцеві повноцінне харчування.
Доросла сова за день з'їдає приблизно одного-двох добових курчат, або одну-дві мишки, або ж половину тушки щура. Щоб трохи зменшити витрати на харчування, радимо купувати «дичину» на гурт на пташиному ринку. У зоомагазині «продукт» набагато дорожчий та в недостатній кількості. Найправильніша та найкорисніша «їжа» для сови повинна бути щойно забитою, але не обробленою — птахові необхідно з'їсти її цілком, разом із пір'ям, шерстю та кістками! Тільки перепілочок «подають» без нутрощів, лапок і голів — вони можуть бути джерелом деяких захворювань. Через певний час сова зригне все, що не перетравиться, так звану «погадку». Її потрібно прибрати та викинути.
Воду для пиття міняйте кілька разів на день — ці птахи п'ють часто, але тільки свіжу та чисту воду.
Якщо ви не маєте на меті знищити сову, тоді в жодному разі не годуйте її ковбасними виробами, смаженими та жирними продуктами, напівфабрикатами, кашами, фруктами, овочами та їжею з людського столу. А от разів зо два на тиждень переводити вихованця на «голодну» дієту — навіть корисно!
Утримувати сову в домашніх умовах нелегко, але можливо! Головне, треба врахувати, що вона тільки одну людину вважатиме «своєю парою» і ставитиметься до неї відповідно. У разі потреби відлучитися на деякий час, господар не зможе передоручити догляд за птахом комусь іншому. По-перше, на «заступника» обрушиться вся агресія хижака, а по-друге, «тиран» спочатку оголосить голодування, а потім, сумуючи без своєї «половинки», може серйозно захворіти!
Щоб сова не нудьгувала, коли вас не буде поруч, розкидайте по кімнаті різні хутряні іграшки, кульки з дзвіночками та махрові шкарпетки, набиті ватою. Сова любить побешкетувати, та оскільки робить це дуже активно, то асортимент іграшок доведеться періодично поповнювати.
У звичайні дні сова привертає до себе увагу, як примхлива панянка, а під час шлюбного періоду вона перетворюється на монстра! І якщо цілодобові любовні крики якось можна перетерпіти, то уникнути залицянь та вимог обопільного кохання — дуже складно! На додачу, будь-кого, хто наважиться підійти до вас, ревнивиця атакує з усією пристрастю палкого серця!
Але не дивлячись на труднощі, сова все ж піддається дресируванню. Для цього якнайкраще підходять прийоми виховання ловчих птахів. Згодом ви навіть зможете виходити зі своєю «подружкою» на вечірню прогулянку. Тільки дрібні види не варто виносити на вулицю — шок просто вб'є маленьку пташку! А ще постарайтеся, щоб у вашій квартирі не було занадто людно та гамірно — птах може рознервуватися й образити когось із гостей.
Як ви вже зрозуміли, на «зворотному боці Місяця» все не так сонячно та прекрасно, як хотілося б! Але чим складніше приручити тварину, чим важче завоювати її довіру, тим цікавіший процес спілкування з таким незвичайним представником дикої природи — совою!

нашi сусiди
всі тварини