image-description image-description image-description image-description image-description image-description
СКУНС
СКУНС
СКУНС

Ніколи не судіть про когось за чужими словами! Краще мати власну думку, що ґрунтується на фактах і особистому досвіді. Я, скунс, неодноразово страждав через упереджене ставлення. От-от! Щойно ви почули моє ім'я, то відразу зморщили носа: «Фу! Смердючок! Про що тут іще говорити?!» Та перш, ніж бридливо відвертатися, може спробуємо познайомитися ближче?

Кожного, хто все ж таки зважиться на дружбу, потішить не лише мій привітний і поступливий характер, але й краса! Як не замилуватися шикарною чорно-білою шубкою, довгим пухнастим хвостом і дуже милою мордочкою з блискучими, як чорні намистини, очима?! Шкода, звичайно, що ці «намистини» поганенько бачать — буває, важко розібрати, хто або що знаходиться на відстані трьох метрів від мене. Та хоч я найчастіше виходжу на промисел у сутінках, перейматися не варто — щоб відшукати їжу мені цілком достатньо чуйного носа та гострого слуху. А я неабияк поїсти люблю!

«Усе корисно, що до рота влізло!» — це люди, мабуть, для нас таку приказку вигадали, оскільки скунси всеїдні. Навіть не знаю, що мені найбільш смакує: фрукти чи овочі, хробаки чи жуки, гризуни чи пташині яйця. А можу й гадюкою повечеряти — зміїна отрута не така вже й страшна для скунса, як дехто вважає! Між іншим, хочете, навчу, як з'їсти отруйну жабу та не захворіти? Це зовсім просто. Треба добре покатати її по землі, щоб з неї токсична шкурка злізла та й по всьому! А на бджіл краще взимку полювати. Забираєтеся на пасіку та починаєте по першому ліпшому вулику гати́ти лапами! Бджоли вилітають назовні, подивитися — хто ж це їм спати заважає? — але, змерзнувши, падають на землю, бо ж на вулиці холоднеча! Ну, тут уже ви не баріться, збирайте «врожай», доки пасічник не прийшов. А коли бджоли закінчаться, то можна й медку скуштувати. Смакота!

До речі, напередодні зими я починаю підшукувати якийсь притулок. Він має бути досить містким, щоб у ньому затишно жилося й дюжині моїх подружок. А на такий не легко натрапити! Проте я ніколи та ні в кого не відбирав житло силою! Просто знайду чиюсь покинуту нору чи сам вирию — недаремно ж на моїй передніх лапах потужні кігті виросли?

Ось так і живу — тихо, мирно, без сварок і сутичок за територію чи здобич. Навесні, звичайно, з хлопцями можемо трохи почубитися через симпатичних самичок, але то не серйозно.

А навколо... койоти, пуми, лисиці, рисі, борсуки, собаки та великі хижі птахи!!! І кожен з них намагається мене з'їсти! Особливо молоді, які ще не зустрічалися зі скунсами. Вони не відразу розуміють, чому в мене таке яскраве попереджувальне забарвлення. Я намагаюсь уберегти їх від глупства — повертаюся до нападника та голосно тупочу передніми лапами, мовляв: не підходь, зле буде! Коли це не допомагає, то розвертаюся до нього спи́ною, високо піднімаю хвіст, щоб хижак гарненько роздивився мою неперевершену зброю — «підхвостовий струменемет». Якщо ж голодний звір і після цього не вгамовується, тоді вже даю прицільний залп із «гармати» — рятую своє життя!

До речі, не шукайте назву «підхвостовий струменемет» в енциклопедіях і довідниках, я її вигадав! Насправді, під хвостом у мене є дві залози, які виробляють маслянисту та неймовірно смердючу рідину. Я можу 5-6 разів досить влучно вистрілити одним або двома струменями — залежно від розміру та настирливості переслідувача. Струмінь б'є з такою силою, що влучить у ціль навіть на відстані понад два, а то й чотири метри! Щоправда, потім десять днів мені треба бути надзвичайно обачним — стільки часу потрібно «струменемету» для відновлення бойового заряду. Утім, «потерпілий» набагато довше тертиме обпечені очі та марно намагатиметься позбутися нудотного запаху!

От ви знову невдоволено підібгали губи: «Мало того, що він смердючий, то ще й хуліганистий — стріляє жахливою гидотою, яку змити не можна, а сам тішиться!»

Але постарайтеся подивитись на це з іншого боку. З мого.

Я — скунс. Смердючок. Проте хуліганом чи розбишакою мене ніяк не можна назвати, адже я не нападаю, а захищаюсь! До речі, мій братик, плямистий скунс, той взагалі циркову виставу влаштовує — робить стійку на передніх лапах, а задні, разом із хвостом, піднімає високо вгору та й прямує назустріч небезпеці!

І навіть я зрозуміти не можу — він хоче налякати нападника чи розсмішити?!

СКУНС

Слушні поради для тих, хто вирішив завести вдома скунса

Скунси, зажили собі сумної слави, завдяки дуже неприємній особливості — захищаючись, вони вистрілюють у нападаючого смердючою рідиною. Але мало хто знає про те, яку величезну користь приносять сільському господарству ці симпатичні тваринки. Та ще менша кількість людей може похвалитися своєю дружбою з «пахучими» звірками. А дарма! Охайність і ласкавість кішки, здатність до навчання і відданість собаки, грайливість і кумедність мавпочки, а також безпосередність маленької дитини — усі ці риси повною мірою притаманні скунсові.

Звичайно, немає ідеалу без недоліків!

Напередодні весни звірок починає линяти, що може викликати алергію чи подразнення слизових оболонок очей і носа. Але, повірте, це не найстрашніше! Будьте готові до того, що все шкіряне взуття якщо не погризуть, то покусають; шуби та хутряні коміри перетворять на предмети обожнювання, а вміст кошиків для білизни, сміттєвих відер, комодів та шаф перериють, а може й загидять! Звичайно, цього не складно уникнути, попередньо потурбувавшись про недоступність предметів і місць, що так приваблюють скунса.

Є ще один момент, але важко сказати плюс це чи мінус — скунсові буде вкрай незатишно у великій квартирі! Через поганий зір він просто «загубиться» в ній і не відчуватиме себе в безпеці, отже йому потрібна невелика, тепла кімната. А от з приводу запаху можна не перейматися — залози, що виробляють смердючий секрет, скунсам видаляють до півторамісячного віку. Звичайно, легкий аромат усе одно залишиться, але це буде лише природний запах тварини — усі ми так чи інакше пахнемо!

Де ж купити скунсенятко? Приватні продавці, торговці на ринках і консультанти в зоомагазинах зацікавлені в одному — збути «товар» з рук і гарненько заробити на цьому. Тому — обов'язково знайдіть розплідник! Тільки там можна придбати здорове, контактне цуценя з видаленими залозами, а також отримати професійні поради по догляду та вихованню. Заводчик підкаже адресу хорошого ветеринара, який стежитиме за здоров'ям вашого вихованця, своєчасно робитиме йому необхідні щеплення, а пізніше й стерилізує тварину — «хлопчика» в 5-6 місяців, а «дівчинку» — не пізніше 4-го. До речі, якщо цього не зробити, крім інших, зрозумілих усім проблем, виникне й загроза життю самички — занадто велике гормональне навантаження на організм може призвести до смерті.

Якщо ви хочете завести собі домашнього друга, а не розводити цих тварин для продажу, беріть малюка віком до 3-х місяців. У нього мають бути білі чисті зубки, передні лапки зі здоровими кігтиками, а задні — без мозолів і дефектів. Шерсть — блискуча, густа з білосніжними смугами, без натяку на жовтизну. Тим, кому до душі більш незалежні вихованці — радимо взяти самця. Якщо ж ви віддаєте перевагу ніжності та охайності, то найкращим варіантом буде придбання самички.

У квартирі скунс може бути на «вільному» проживанні. Вам потрібно лише подбати про зручність розташування та обладнання побутових зон для сну, годування та туалету. Ігровою зоною, безсумнівно, стане вся ваша, а тепер і його, житлоплоща. Клітка може згоди́тися лише в тих ви́падках, коли тварина залишатиметься без нагляду.

Отже, зона відпочинку. З її роллю цілком впорається затишний котячий будиночок або пластикова корзина для перенесення. Головне, щоб «нірка» легко милася чи добре пралася, адже робити це доведеться досить часто — не рідше, ніж раз на тиждень.

Для «їдальні» можна використати мисочки середнього розміру з будь-якого матеріалу, що добре миється. Особливих вимог до них немає, окрім однієї — посуд повинен бути суперстійким, інакше скунс увесь час поводитиметься з «обіднім приладдям» як з іграшками. До речі, частіше міняйте рідину для пиття — бутильовану воду без газу! Її завжди має бути достатньо, бо скунси багато п’ють. А під час літньої спеки розмістіть де-небудь, тільки не на протязі, невеликий тазик або ванночку, щоб вихованець міг трохи похлюпатися.

Найприємніше у співіснуванні зі скунсом це те, що він легко, за два-три дні раз і назавжди привчається до туалету! Як кошеня! До речі, прийоми виховання ті самі.

Поставте великий і глибокий лоток, насипте туди гранульований наповнювач для котячих туалетів, поруч покладіть невеликий килимок — щоб малюк міг витерти дупку, і все — можете діяти! Якщо мити лоток не рідше ніж раз на три дні, а міняти наповнювач ще частіше, то навряд чи когось потурбує досить-таки різкий запах екскрементів.

Доглядати за самим скунсом не більш клопітно, ніж за кішкою чи собакою.

Йому потрібно час від часу обрізати кігтики, або ж купіть котячу кігтеточку — у природі скунси постійно риють і кігті сточуються самі по собі. «Лазню» влаштовуйте не частіше, ніж раз на два-три тижні, оскільки це некорисно для чутливої шкіри тварини. А ось мити лапи та мордочку необхідно в міру потреби, особливо після їжі. Шерсть протирайте м'яким махровим рушником, а вушка — ватними паличками. До речі, скунсеня здатне годинами насолоджуватися цією процедурою! Після миття обов'язково змащуйте підошви та долоні малюка маслом обліпихи, щоб вони не пересихали.

Вичісувати скунса треба повсякденно, а не тільки під час линьки. По-перше, це корисно для хутра, по-друге, забезпечить чистоту в квартирі, а по-третє, вихованець не наковтається пуху, «вичісуючи» сам себе.

Навіть усеїдних тварин годувати аби́чим не можна — у всьому потрібно дотримуватися поміркованості. Тому раціон скунса має бути строго збалансованим, а кількість їжі — контрольованою. Цей ненажера не знає міри!

Годувати скунсів найкраще за такою схемою:

дорослі (починаючи з 12-ти місяців):

сніданок — вечеря;

загальна кількість корму — 300 г;

підростки (з 6-ти місяців до року):

сніданок — обід — вечеря;

загальна кількість корму — 300-450 г;

цуценята (від 1-го до 6-ти місяців):

сніданок — обід — підвечірок — вечеря;

загальна кількість корму — 600-800 г.

Малюка краще годувати різними овочевими пюре та молочною сумішшю для немовлят з невеликою кількістю хліба. У меню для більш дорослих тварин 4 дні на тиждень мають бути м'ясні продукти та живий корм (мадагаскарські таргани, зоофобас, цвіркуни та відварене куряче філе), а рибні страви (шматочки нежирної риби та креветки) — тільки три дні. Раз на тиждень запропонуйте йому сире перепелине яйце чи половинку курячого, але круто звареного. А от овочі, фрукти та набі́л скунс повинен отримувати щодня!

Овочевий салат зробити просто:

— наріжте овочі невеликими кубиками, додайте м'ясо, чи яйце, чи комах, а потім заправте кількома краплями нерафінованої соняшникової (кукурудзяної) олії.

Фруктовий мікс теж нескладна страва:

— фрукти треба порізати на скибочки чи шматочки й перемішати з якимось одним інгредієнтом: кефіром, домашнім сиром, йогуртом або козячим молоком.

Порадьтеся з ветеринаром або заводчиком, які фрукти-овочі можна давати сирими, а які лише вареними чи добре почищеними.

А от що протипоказано всім скунсам — і маленьким, і великим — запам'ятайте прямо зараз!

Під категоричну заборону потрапляють: шоколад, сіль, цитрусові, а також їжа з людського столу та корм для кішок і собак!

Коли ви берете в родину ручного, стерилізованого і з видаленими параанальними залозами скунса, ви можете бути впевнені лиш у двох речах: тварина назавжди позбавлена здатності розмножуватися, та — вже ніколи не зможе застосувати «хімічну зброю». Однак, чи залишиться вона домашньою, м'якою та поступливою — залежить тільки від вас! Навіть якщо у скунса дуже багато іграшок, вони все одно ніколи не замінять живого спілкування з господарем. Саме ви повинні вчити вихованця «розважатися» з різними котячими й собачими м'ячиками, паличками, бантиками та іншими атрибутами для гри. Дресируйте його, разом радійте новій засвоєній команді чи трюкам! Єдиною його «особистою» іграшкою може стати хутряний або плюшевий «монстрик», щоб скунсеняткові було біля кого погрітись у «нірці» під час сну (інакше ви ризикуєте до ранку вивуджувати метикуватого хитруна з-під своєї ковдри).

Скунс обожнює прогулянки! Важко відмовити й собі, і йому в цьому задоволенні. Але, виводячи звірка на вулицю, пам'ятайте: це він прогулюється, а ви — лише «сек'юриті». Той, хто насправді піклується про безпеку свого улюбленця, неодмінно запам'ятає кілька правил:

1. Вигул скунса дозволяється тільки на шлеї!

2. Звірятко має весь час перебувати у вас на руках!

3. Тримайтеся подалі від будь-яких тварин, особливо собак!

4. Якщо ви все ж ризикнете і, не відпускаючи зі шлейки, дозволите вихованцеві трохи поритися в землі, то переконайтеся, що місце його «розкопок» абсолютно безпечне та чисте! Там не повинно бути падла, харчових відходів, плювків, недопалків, скла, дротів, дрібних предметів. Зрештою — прочешіть траву руками, адже від цього залежить життя живої істоти!

У дикій природі рідко зустрінеш чотирирічного скунса, а в ваших силах продовжити його життя до 10-ти, а то і 12-ти років! Цей чималий, як на скунса, термін буде наповнений такою безмежною відданістю та зворушливою ніжністю, на які навряд чи здатна якийсь інша тварина.

нашi сусiди
всі тварини