image-description image-description image-description image-description image-description image-description
ЄНОТИ
ЄНОТИ
ЄНОТИ

Я чув, що у людей є приказка: «Добре там, де нас немає!» Дурниці. Там, де нас немає — погано. Якраз для того, щоб усюди стало добре, люди порозвозили єнотів майже по всій землі! Ще зовсім недавно ми жили виключно в Північній Америці, а тепер ледь не кожна п'ята родина мріє мати вдома забавну тваринку, яка “любить прати”.
Сперечатися не буду. Ми, єноти-полоскуни, дійсно цікаві тваринки. Але прати насправді не любимо, а займаємося цим зовсім з іншої причини! Річ у тім, що у кожного єнота на подушечках передніх лап є безліч чуттєвих рецепторів. Вони, як надчутливі датчики, допомагають навіть із заплющеними очима, визначити що попалося на обід. А вода значно посилює чутливість цих датчиків. Прополощу я здобич раз-другий, обмацаю гарненько і, навіть не виймаючи її з води, одразу можу сказати їстівна вона чи ні!
Проте не тільки рецептори на долоньках допомагають мені визначити що переді мною, а то і довкруж мене! На голові, грудях і животі, навіть на внутрішньому боці лап і побіля кігтів у всіх полоскунів ростуть пучки довгого жорсткого волосся — вібрисів. Ви, люди, їх «вусами» називаєте. Вони «розповідають» єнотам жива перед ними істота чи ні, велика чи маленька, і навіть наскільки вона важка!
Саме вібриси, в поєднанні з чудовим нічним зором і гострим нюхом, зробили нас, єнотів, «господарями ночі». Тому впродовж дня ми відсипаємося на гілках або в дуплах дерев, і лише з настанням сутінків вирушаємо на полювання. Повільно, часто зупиняючись, ми пробираємося по землі в пошуках їжі. Відчувши небезпеку, навіть і не думаємо таїтися — утікаючи, наляканий єнот-полоскун здатен розвинути швидкість до 24 кілометрів на годину! Якщо треба, то і річку перепливе або втече від переслідування по густих кронах дерев! Неймовірно, але в цілковитій темряві мої родичі впевнено пересуваються будь-якою місцевістю. Це вібриси допомагають їм оминати всі перешкоди на їхньому шляху.
А ось утримуватися на деревах ми можемо завдяки своїм сильним лапам з управними пальцями та довгими кігтями! Вони дають можливість неймовірно хватко лазити по деревах, чіпляючись за кору чи навіть за найтонші гілочки! Зависати на горизонтальних гілках, якщо треба. Або спускатися по стовбуру дерева вперед головою, як коаті. А ще, безстрашно зістрибнувши на землю з висоти 9-12 метрів, залишатися неушкодженими!
Утім, якими б спритними й умілими не були єноти, нам не завжди вдається уникнути ворога. І тоді я пускаю в хід свою «таємну» зброю — хитрість. Прикидаюся мертвим! А якщо сутичка відбувається взимку та недалеко від водойми, то намагаюся заманити більшого й важчого хижака на тонкий лід, де на нього чекає неминуча загибель. Якщо ж противник виявився не таким уже й дурним, то мені залишається тільки продемонструвати гостроту своїх зубів і пазурів. Не повірите, але деякі лосі та ведмеді воліють оминати єнотів стороною!
Та ми не лише «перемо», полюємо чи рятуємося від ворогів. Мало який полоскун відмовиться від бесіди. Чесно кажучи, дорослі єноти не часто теревенять, а от малята або їхні матусі, істоти дуже балакучі. Скільки всього можна почути з гніздового дупла або під час прогулянки! Крики та вереск, бурчання та вуркіт, щебет і свист, пхикання та муркотіння, навіть істеричний регіт!
Ну що, тепер ви знаєте, чому там, де ми є — добре? Тому що з нами... не занудишся! Однак, якщо через кілька років з'ясується, що ви не прихильник бучних веселощів, то заведіть собі равлика ахатина та насолоджуйтеся тихою радістю. Але в жодному разі не викидайте нас на вулицю — одомашнені єноти-полоскуни не вміють виживати в дикій природі.

ЄНОТИ

Слушні поради для тих, хто вирішив завести вдома єнота-полоскуна

 Ви дуже добра, смілива й терпляча людина, якщо мрієте зробити своїм компаньйоном єнота-полоскуна. Адже поміж мрією та її втіленням стоїть безліч «якщо». Посудіть самі!

Єнот може стати домашнім улюбленцем у тому разі, якщо:
— у вас немає маленьких дітей (єнот здатен укусити того, хто ще не вміє враховувати особливості психіки звірятка);
— ніхто з вашої родини не страждає від алергії на шерсть тварин;
— ви не надали притулок ще комусь — гризуну, ящірці чи пташці (для єнота вони лише «здобич», а не товариші по грі);
— ваші сусіди не проти весняними вечорами «насолоджуватися» дзвінкими шлюбними трелями, більше схожими на каркання або перегукування сичів;
— одночасно з прослуховуванням «серенад», ви згодні терпляче відмивати «пахучі» територіальні мітки в найнеймовірніших місцях;
— ви зможете щоночі прокидатися по кілька разів, щоб погодувати та розважити свого вихованця, поки він не перейде на зручний для вас графік.
Але найголовніша перепона для втілення вашої мрії — це те, що незважаючи на всю вашу любов і ласку, тварина може так і залишитися «дичком»!
Ви ще тут? Тоді вирушаємо по покупку!
Найкращі для приручення — це цуценята, яким трохи більше восьми тижнів, коли мати вже не годує їх молоком. Та оскільки дітлахи ще потребують її піклування, то ви з успіхом можете замінити їм неньку. Утім, це можливо тільки зі звірятами, вирощеними в домашніх умовах. Тому пошукайте собі маленького єнота-полоскуна через друзів, знайомих або форумчан. Інакше ви ризикуєте придбати дитинча єнотовидного собаки чи звірка, спійманого в дикій природі. Брати єнота навіть з надійного розплідника теж ризиковано — така тваринка гірше приручатиметься та частіше хворітиме через споріднене схрещування.
Нікому не довіряйте таку відповідальну справу, як купівлю та доставку малюка додому! Нехай він з найперших хвилин знайомства зрозуміє, що ви для нього друг, а не ворог. Заразом ви зможете гідно оцінити батьків звірятка, умови їхнього утримання, а також з'ясуєте чи здорове цуценя. Мирним і сонним воно стає лише тоді, коли хворіє. Нормальне дитинча має бігати, пустувати і бешкетувати. Але якщо в нього брудно під хвостом або вас чомусь не тішить вигляд його носа, очей і вух — пошукайте єнота в іншому місці!
До речі, не забудьте обзавестися спеціальною кліткою для транспортування звірка. Вона має бути в півтора рази більшою за саме дитинча.
Облаштовуючи житло для тварини, пам'ятаєте головне: єнотові до душі свобода та простір. У тісноті він спочатку стає активно-агресивним, потім починає сумувати, а після тривалого періоду апатії може й померти.
Тож клітку для єнота купуйте настільки велику, щоб у ній можна було влаштувати багатоярусний спортивний майданчик. Драбинки, гамаки, кільця та канати не дадуть нудьгувати вашому вихованцеві, коли вас не буде вдома. Щоби полоскун міг відпочити, на невеликому підвищенні, в найзатишнішому кутку клітки поставте котячий будиночок. Замість підстилки покладіть у нього махровий рушник або матрацик. Окрім лотка, кормушки та поїлки, в клітці обов'язково має бути велика миска чи ванночка з чистою водою — хлюпатись у воді для вашого вихованця життєво важлива потреба!
 З появою в домі нового мешканця, виникає і купа заборон. Ось головні з них:
— не влаштовуйте житло для єнота на балконі чи лоджії, біля холодильника чи батареї, а також у місцях, де є протяги, але немає природного освітлення;
— не залишайте в межах досяжності дроти, квіткові вазони, важкі предмети чи такі, що б'ються;
— не полінуйтеся затягнути цупкими сітками вікна, кватирки, віддушини та вентиляційні ходи;
— не забудьте приладнати додаткові засувки на вікна, двері кімнат, на дверцята шаф і холодильника.
— не підпускайте єнота до водопровідного крану — навчившись відкривати воду, він цілими днями «пратиме» та купатиметься!
Про інші «не» ви самі здогадаєтеся за кілька днів спілкування з «бандитом у чорній масці».
Звичайно, якщо у вас є можливість оселити єнота на свіжому повітрі, у вольєрі, то це значно полегшить догляд за тваринкою та покращить якість її життя. Вимоги до вольєра практично такі ж, як і до клітки. Відмінність лише в тому, що вольєр має взимку утеплюватися та бути захищеним від опадів. А щоб умови утримання були більш комфортними та наближеними до природних — вистеліть підлогу м'ятою соломою, м'якою деревною стружкою або сухим листям. Додатково до спортивного обладнання, встановіть у вольєрі велику сучкувату гілляку для лазіння.
Прибирати в клітці або вольєрі потрібно щодня та дуже якісно. А раз на тиждень обов'язково обробляйте всі поверхні дезінфікуючими розчинами. Під час прибирання тварина має перебувати в іншому приміщенні.
Є ще одне правило, якого необхідно дотримуватися, щоб єнот-полоскун прожив у вас до своєї глибокої старості, років так до 20-ти. У приміщенні, де міститься ваш улюбленець, при температурі 15-25 градусів тепла, обов’язково має бути невисока вологість. Інакше у тварини почнуться серйозні проблеми зі здоров'ям.
Незважаючи на всі «якщо» і «не можна», єнот здатен і потішити! Єдина гігієнічна процедура, для якої потрібна допомога людини — це вичісування хутра під час щорічної линьки. Постарайтеся підібрати такий гребінь або щітку, які б якомога менше дошкуляли тварині. Вичісувати звірка, так само як і гладити, треба тільки за напрямком росту шерсті.
А ось митися єнот любить сам. Улітку — у тазу, взимку — у снігу! Лише в тому разі, коли вихованець чимось дуже забруднився, влаштуйте йому «лазню». Додайте у ванну з водою трохи шампуню, накидайте туди іграшок і просто дозвольте бруднулі деякий час похлюпатися. Дуже скоро єнот-полоскун знову буде як новенький!
8:00, 18:00 та 23:00 — це найпоміркованіший графік годування вашого вихованця.
30% + 40% + 30% — найкраще співвідношення м'ясо-рибних, зернових і фруктово-овочевих складових щоденного раціону єнота. А ось рибних консервів, солодощів, виробів з борошна, копченого, солоного, гострого та жирного в меню тварини не повинно бути. Категорично! До речі, виключіть і цитрусові — у деяких єнотів на них алергія! Краще побалуйте об’їдайла комахами чи жабками.
Єнот — істота допитлива й досить товариська. Тому тільки облаштуванням житла та правильною організацією харчування ви не обійдетеся! Купивши собачий поводок, ви маєте щодня 2-3 рази гуляти з єнотом на вулиці або в парку. А вдома вихованця треба якомога частіше випускати з клітки, щоб він походив по квартирі, вивчаючи вміст усіх закутків, шухлядок і відер. Але ніколи фізично не карайте єнота за подерті шпалери, зіпсовані речі або розкидане сміття (що відбуватиметься постійно) — тварина може дати гідну відсіч! Краще спробуйте навчити її команди «не можна!», хоча навряд чи це допоможе приборкати невгамовну цікавість або руйнівний характер пустуна.
Ми завжди більше цінуємо те, що дається нам завдяки великим зусиллям. Щоб єнот став справжнім членом сім'ї, треба добряче попрацювати. Але ще більше зусиль потрібно докласти для того, щоб і єнота зробити щасливим!

нашi сусiди
всі тварини