image-description image-description image-description image-description image-description image-description image-description
ШИНШИЛА
ШИНШИЛА
ШИНШИЛА

Сядьте в зручне крісло, заплющте очі, глибоко вдихніть і... ви вже на висоті однієї чи навіть п’яти тисяч метрів над рівнем моря! У сухому північному районі Чилі, наприклад. Серед нагромадження валунів і гострих уламків скельної породи, несміливо тягнуться до вранішнього сонця скудні зарості карликових чагарників та поодиноких кактусів. А між сукулентами де-не-де розкидані невеликі окатиші. Їх одразу не помітиш, хоч би й добре придивитися.
Хочете фокус? Лясніть у долоні чи киньте на землю камінчик — окатиші оживуть і, як тенісні м'ячики, застрибають рикошетом з боку в бік, стрімголов тікаючи в укриття! Насправді це не ожилі камені, а мої родичі — дикі шиншили.
За останнє сторіччя вчені-генетики постаралися на славу! Яких тільки не зустрінеш звірків: білих, чорних, шоколадних, біло-рожевих, бежевих, фіолетових... Напевно, зо дві сотні можливих варіантів! Проте, у нас на батьківщині, в горах Південної Америки, всі шиншили сіренькі — найпрактичніший і найбезпечніший колір, можете повірити!
Саме він, у першу чергу, допомагає нам уникати неприємних зустрічей з пугачами, совами та саричами. А от від змій, скунсів і лисиць краще рятуватися втечею — ніякі кам'яні завали не перепона на нашому шляху завдяки заднім ногам! Вони ду-у-уже сильні, вдвічі довші за передні, і ми легко перестрибуємо хоч би й двометрові перешкоди!
Для тайри, схожої на ласку, як і для інших любителів закусити м’ясцем шиншили, ми тримаємо напоготові ще один спосіб порятунку — таке собі «скидання хутра». Хапне хижак шиншилу за густий комірець і радіє: «Попався, братику!» І невтямки, що в зубах у нього лише жмут шерсті залишився, який звірок «скинув», а його самого вже немає — шукай вітра в полі! Якщо не втік, то вже точно в таку вузеньку щілину заліз, що ніхто й нізащо не зможе до нього продертися.
 Та коли жоден спосіб не спрацював — шиншила готова стати до бою! Із грізним «гарчанням», схожим на крякання качки, вона піднімається на задніх лапках якомога вище й прицільно вистрілює... струменем сечі! Біда хижакові, якщо він підкрався до звірка ближче, ніж на метр! Ну а якщо й це не спрацювало, тоді в хід ідуть гострі зуби. Розгнівана шиншила — страшна сила! Між іншим, наші найближчі родичі — могутні дикобрази, а не якась дрібнота на зразок кроликів, білок або щурів. Але про всяк випадок ми не часто виходимо на прогулянку вдень.
Якщо вам пощастить, то в невеликій кам'яній печерці або ж у чиїсь покинутій норі, можете знайти цілу сімейку сплячих звіряток, що тісно туляться одне до одного. І неважливо хто як заснув: лежачи на боці, стоячи або навіть догори дриґом, немов кажан, головне — гарненько відпочити перед нічними пригодами.
Щойно в горах почне сутеніти, пухнаста колонія, іноді до сотні особин, бадьоро виходить на випас зі своїх сховищ. До самого світанку ми невтомно обгризаємо кору та листя на кущах, або пережовуємо насіння та зерна злакових рослин, або ж ласуємо соковитою м'якоттю плодів і кактусів. До речі, сукуленти для нас і їжа, і вода — іншу можливість напитися високо в горах знайти складно.
Цілу ніч наші великі вуха ловлять кожен, бодай найвіддаленіший шелест; чутливі вібриси на рухомому носі точно визначають звідки надходить небезпека або запах ласощів; чорні опуклі очі з вертикальними зіницями пильно вдивляються в безпросвітний морок... Шиншила завжди напоготові! Спритна, розумна та вивертка.
Шкода, що людей ці чесноти цікавлять набагато менше, ніж наше дивовижне хутро. Утім, воно й насправді незвичайне! Недарма ж його визнали найм’якішим і чи не найгустішим на світі. Воно не тільки чудово зігріває нас під час холодів, але й захищає від будь-яких комах-кровососів — їм нізащо не вижити в таких непрохідних «хащах».
Щоби зберегти красу та чистоту хутра, за ним треба постійно та ретельно доглядати. Для щоденного вичісування в мене спеціальні щіточки є — на перших пальцях задніх лапок ростуть жорсткі щетинисті волоски! Двічі-тричі на тиждень я обов'язково купаюся в невеликому заглибленні, заповненому... вулканічним пилом або піском! Водою шиншилам митися не можна — у нас немає потових і сальних залоз, через що ми миттєво промокаємо й тонемо! Або застуджуємося, що теж дуже погано. До речі, в наших вушних раковинах є захисні перетинки. Під час купання в піску вони закривають вуха, щоб нічого зайвого в них не потрапило.
Хочете ще один фокус? Тоді... розплющте очі — ви знову посеред свої квартири. Перед вами простора гарна клітка, а в клітці я — ваш новий вихованець, шиншила. Тепер простягніть до мене руку долонею догори з яким-небудь смаколиком, а потім ніжно почухайте грудку або під мордочкою... Здається, ми зможемо потоваришувати! Але якщо раптом вам заманеться поганяти мене, пожмакати або потягати за хвіст — фокус не вийде!

ШИНШИЛА

Слушні поради для тих, хто вирішив завести вдома шиншилу

 


Шиншила — дуже славне звірятко, схоже на милу плюшеву іграшку. Але клопоти, що виникають вдома з появою шиншили, зовсім не іграшкові! Це й досить таки складний догляд, і непростий характер вихованця. Про це треба пам'ятати, щоб не розчаруватися самому й не зробити нещасною тваринку.
Навіть визначитися з вибором шиншили нелегко, адже налічується близько 14 порід цих тварин. Щоби хоч трохи було простіше орієнтуватися, їх розбили на три групи за кольорами: сіру, світлу й темну.
Отже, вибравши звірятко вподобаного вами відтінку, зверніть увагу на його зовнішній вигляд. Шиншила має бути в міру вгодованою, чистою та бадьорою. Шерсть без ковтунів і залисин, очі та ніс без виділень, а дихання без хрипів і присвисту. Обов'язково перевірте стан шкірного покриву. Для цього проведіть рукою проти зростання шерсті — наявність дивних кірочок, струпів або якихось чорних крапок повинно вас насторожити.
До речі, радимо відразу взяти пару звірків різної статі. Навіть якщо ви не збираєтеся розводити шиншил, то чому б не зробити дві корисні справи одночасно! По-перше, ваші вихованці, які за своєю природою дуже товариські, не будуть нудьгувати, а по-друге, вам не доведеться витрачати надто багато часу, щоб розважити їх.
Одній тваринці абсолютно комфортно в клітці розміром 70х50 см. Для двох особин згодиться житло розміром від 90х70 см і більше, але в обох випадках висота стелі не може бути меншою за 50 см. Пам'ятайте: шиншила повинна мати простір для стрибків!
Купуючи клітку, зверніть увагу, щоб вона не була пофарбована — шиншили можуть отруїтися обгризаючи прутики. Перевірте, чи легко висувається металевий піддон для тирси, щоб змінюючи наповнювач двічі на тиждень, ви зайвий раз не створювали стресову ситуацію. До речі, в жодному разі не використовуйте дубову стружку — звірята можуть наїстися її та померти від закрепу!
 Шиншили легко перетворюють годівничку та поїлку на смітник або просто перекидають їх. Щоб цього не сталося, придбайте такі, що кріпитимуться на прути клітки, й одразу приладнайте їх на дверцята або передню стінку житла.
Визначте в клітці місце для «гризликів» — цурок із листяного дерева, великого шматка крейди чи пемзи. Шиншила — гризун, і як у всіх гризунів, її зуби ростуть усе життя, тому звіряткові необхідно весь час їх сточувати.
У дикій природі шиншили живуть колоніями, але іноді в домашніх умовах тваринці потрібно усамітнитися. Тому кожну шиншилу треба забезпечити окремим гніздовим будиночком. Він повинен мати невеликий вхідний отвір і легкий доступ до заміни підстилки. Ви можете купити готовий теремок або зробити його самостійно, дотримуючись таких розмірів: довжина — 30 см, а ширина і висота — по 15 см. Але, головне, щоб він давав відчуття затишку та захищеності.
Якщо вам не байдуже до гарного настрою та фізичного здоров'я вашого вихованця, неодмінно облаштуйте його клітку «парком розваг». Це не так складно, як здається на перший погляд! Полички, підвісні драбинки, тунелі допоможуть шиншилі зберегти відмінну спортивну форму.
Серйозно поставтеся до вибору місця для клітки чи вольєра. Річ у тім, що тривале перебування шиншил під прямими сонячними променями згубне для тваринок, проте вечірнє чи ранкове сонечко піде їм на користь. Отже, клітка має знаходиться в теплому (17-21°С), добре провітрюваному, але захищеному від протягів, місці. Заразом попіклуйтеся, щоб вологість повітря не перевищувала 50-60%.
Якщо у приміщенні, де живе шиншила, занадто висока температура, її потрібно знизити всіма доступними засобами. Не чекайте, коли у тварини станеться тепловий удар і вона загине. Оскільки використання вентилятора в такій ситуації річ абсолютно марна й навіть шкідлива, ми хочемо запропонувати кілька інших варіантів порятунку:

— скористайтеся кондиціонером, попередньо перевіривши, чи не потрапляє тварина під струмінь холодного повітря;
— зробіть вологе прибирання, воно теж трохи знижує температуру в приміщенні;
— помістіть у клітку великий шматок граніту або мармуру, вони поглинають тепло й віддають прохолоду;
— покладіть навколо клітки пластикові пляшки з крижаною водою, тільки не забудьте обмотати їх тканиною, щоб не застудити звірят.

Але, крім спеки та зависокої вологості, є ще деякі негативні моменти, яких необхідно уникати біля клітки з шиншилами:

— ніколи не розбризкуйте лак для волосся, дезодоранти, парфуми та інші речовини з яскраво вираженими запахами;
— уникайте гучних звуків, не робіть різких рухів, не допускайте раптового ввімкнення чи спалахів світла.

Враховуючи все вище зазначене, вам буде набагато легше подовжити життя вашого вихованця. Добре, що іноді сама шиншила може підказати про появу якихось проблем. Тож, якщо тварина раптом почне активно втрачати шерсть — негайно шукайте причину стресу, щоб одразу її усунути.
Що ще потрібно шиншилі, для безхмарного життя упродовж 15-20 років ?
Як і для всіх малюків, їй необхідно мати чіткий розклад дня! Роздрукуйте його та повісьте поруч із кліткою, щоб усі члени вашої родини могли дотримуватися графіка. Годування, купання, прибирання та дресура — все повинно відбуватися лиш у визначені години та дні.
Здоров'я та краса тваринки також залежать від чистоти її хутра. Але вода вам у цій справі не помічник! Для купання шиншили необхідно придбати прозору ванночку-купальню (так ви спостерігатимете за потішним процесом) і спеціальний порошок — цеоліт. Кварцовий пісок використовувати категорично не можна — він занадто грубий і робить шерсть звірка тьмяною та ламкою. Не дозволяйте шиншилі купатися частіше двох-трьох разів на тиждень і понад 20-30 хвилин. Для цього треба просто прибирати ванночку з клітки.
Що варто сказати з приводу харчування? Гранульований корм більш збалансований за складом, легкий у використанні та простий у дозуванні. Одна-дві столові ложки на день — і ваша тваринка сита й здорова! Хоча, звичайний корм теж зможе забезпечити звірятко мікроелементами та вітамінами, необхідними для нормального розвитку й зростання. Головне, щоб їжа була свіжою, чистою та сухою!
Щоб травна система шиншили працювала «як годинник», потрібно щодня давати їй бобово-злакове сіно, гілочки дерев (тільки не кісточкових), сухофрукти, сушені овочі (капуста взагалі під забороною), зернову суміш (помірно), мохи та лишайники. Але якщо вам заманулося ввести в раціон лугове сіно — будьте обережні! У травосуміш випадково можуть потрапити блекота, віх отруйний, вороняче око, дурман, звіробій, калюжниця, папороть, ситник, хвощ, чемериця біла. Ці рослини небезпечні для життя шиншили. З тієї ж причини не дозволяйте їй гризти кімнатні рослини, адже серед них теж є отруйні.
Чого ще категорично не має бути в раціоні тварини, так це їжі з людського столу та води з-під крана! Напувайте звірка тільки артезіанською, очищеною, кип'яченою або мінеральною водою без газу.
Іноді вам захочеться випустити свого пестуна з клітки, щоб він зміг розім’ятися. Ідея чудова в тому випадку, якщо ви вжили всіх можливих заходів безпеки.
Обережно перенесіть клітку з шиншилою в те приміщення, де плануєте вигуляти тваринку. Надійно закрийте місця, куди б вона могла від вас утекти. Це двері, вікна, щілини між меблями та підлогою (стінами), віддушини, ящики та коробки, батареї тощо. Тепер спробуйте тихенько відчинити дверцята клітки й почекайте, поки тварина сама вийде на прогулянку. Уважно пильнуйте де “розважається” ваш вихованець і що він робить, ні на мить не залишайте його без нагляду. Якщо ж ви захочете повернути шиншилу в клітку, то спробуйте заманити її туди за допомогою якихось ласощів або ванночки-купальні. Увага! Вигулювати шиншилу на поводку категорично забороняється! У неї настільки крихкий скелет, що такий спосіб «убезпечити прогулянку» може призвести до загибелі звірка.
Шиншила — хитра та кмітлива істота. Вона піддається дресируванню, проте через норовливий характер цей процес відбувається важче та триваліше. Але якщо розробити розумний підхід і встановити певні правила, то справа піде набагато швидше.
Отже, запам'ятайте:

1) дресируванню краще піддаються одинаки;
2) ви — еталон ніжності, спокою, терпимості й надійності;
3) слова-команди — короткі, чіткі й несхожі за звучанням;
4) ніякої їжі перед заняттями;
5) ніколи не будіть сплячу шиншилу;
6) ніякої дресури, поки тварина добре не освоїться на новому місці.

До речі, на те, щоб запам'ятати свою кличку й почати відгукуватися на неї, шиншилі треба від двох тижнів до двох місяців (дивіться пункт 2).
У приємній компанії час минає швидко! Ви й оком не встигнете кліпнути, як шиншила сама проситиметься на руки; подорожуватиме по кімнаті, лежачи у вас на голові; досліджуватиме кишені вашої куртки чи, вмостившись на плечі, дивитиметься науково-популярний серіал про дику природу Південної Америки.

нашi сусiди
всі тварини